Збагачення культурної спадщини через участь громади в гейміфікації.

Гейміфікація культурної спадщини пропонує унікальний спосіб оживити історію та культуру через інтерактивний досвід. Однак успіх цих ігор значною мірою залежить від участі спільнот, пов'язаних зі спадщиною, яку вони представляють. Без справжньої участі спільноти, гейміфікація ризикує представити обмежену, неповну або навіть неточну історію. У цій статті досліджується, чому залучення спільноти є важливим у гейміфікації культурної спадщини, підкреслюючи її етичні обов'язки та практичні переваги.

Treasure Hunt at Peles Castle, Romania. Source: SEE/B/0016/4.3/X SAGITTARIUS.

Визнання громад як співавторів книги «Цінність культурної спадщини»

Значення культурної спадщини не визначається чи детермінується виключно експертами. Конвенція Фаро , міжнародна рамка для охорони культурної спадщини, наголошує на тому, що громади, які управляють культурною спадщиною, є співавторами цінності місця. Це означає, що люди, які живуть у контакті зі спадщиною та щодня стикаються з нею, мають важливі перспективи, які виходять за рамки академічних чи інституційних оцінок.

Наприклад, історична будівля може бути оцінена експертами за її архітектурний стиль, але місцеві жителі можуть надавати їй глибшого значення через спогади, ідентичність чи духовні зв'язки. Ці цінності спільноти часто залишаються невизнаними у офіційних деклараціях про історичне значення, але вони є важливими для автентичного ігрового наративу.

Коли гра розробляється без залучення спільноти, існує ризик того, що кодифікованою буде лише та версія місця, яка відображає його значення, тобто єдиний голос. Залучення спільноти допомагає розкрити різні цінності та історії, перш ніж вони будуть інтегровані в контент гри.

Розбудова легітимності та досягнення консенсусу

Участь громади не обмежується збором даних чи інформації. Вона передбачає розподіл влади та прийняття рішень з тими, хто безпосередньо пов'язаний з культурною спадщиною. Такі моделі, як шкала Арнштейна та Міжнародна асоціація участі громадськості (IAP2), описують різні рівні участі, від простої інформації до повної участі громади.

Для об'єктів культурної спадщини, пов'язаних з живими спільнотами, такими як корінні групи, нащадки або місцеві жителі, згода є фундаментальною вимогою. Такі принципи, як вільна, попередня та усвідомлена згода (FPIC) та Декларація Організації Об'єднаних Націй про права корінних народів (UNDRIP) розглядає схвалення громади як передумову для представлення їхньої історії.

Створення п'єси, яка драматизує історію громади без її участі, — це не лише втрачена можливість, а й несанкціонована форма репрезентації. Це може породжувати недовіру, перекручувати інформацію та завдавати шкоди культурній ідентичності громади.

Управління точністю та вирішення справ із суперечливими історичними даними

Об'єкти культурної спадщини часто мають суперечливе значення. Різні групи можуть мати контрастні або суперечливі погляди на одну й ту саму історію. Члени громади володіють контекстуальними знаннями та досвідом, яких можуть не мати офіційні документи чи академічні джерела.

Наприклад, ігрова механіка, яка спрощує історичний конфлікт, зводячи його до однозначної перемоги чи поразки, може підірвати складність реальності. Залучення спільноти дозволяє розробникам виявляти та уникати таких пасток, гарантуючи, що гра поважає нюанси та чутливість історичної спадщини.

Цей процес допомагає впоратися з дисгармонією, інтегруючи різні точки зору та запобігаючи зведенню конфліктів до надмірно спрощених наративів. Це також підвищує достовірність та освітню цінність гри.

Community members sharing stories in a heritage workshop

Забезпечення сталості та довгострокового впровадження

Ігри, створені без залучення спільноти, часто мають труднощі з отриманням довгострокової підтримки чи актуальності. Коли спільноти відчувають, що вони володіють контентом, вони з більшою ймовірністю просуватимуть, підтримуватимуть та оновлюватимуть гру з часом.

Наприклад, гра про культурну спадщину, створена у співпраці з місцевою групою корінних народів, може бути інструментом культурної освіти в школах та громадських центрах. Вона також може слугувати платформою для постійного оповідання історій та збереження спадщини.

Сталий розвиток залежить від побудови довіри та відносин зі спільнотами, що вимагає постійної відданості навіть після початкового етапу розробки. Такий підхід допомагає забезпечити актуальність гри та її відповідність потребам спільноти.

Конкретні заходи для ефективної участі громади

• Почніть рано та активно слухайте : залучайте членів громади якомога раніше, щоб зрозуміти їхні цінності та проблеми.

• Розподіл влади у прийнятті рішень : перехід від консультацій до співпраці та партнерства.

• Поважайте культурні протоколи : дотримуйтесь правил спільноти щодо обміну історіями та знаннями.

• Будьте прозорими щодо цілей та обмежень : Чітко пояснюйте, що гра може, а що не може робити.

• Надання відгуків та можливостей для рецензування : Дозвольте спільнотам переглядати та впливати на ігровий контент.

• Плануйте довгострокові стосунки : взаємодія має продовжуватися навіть після виходу гри.

  
  

Заключні міркування

Залучення спільноти є важливим для гейміфікації культурної спадщини, оскільки воно поважає людей, пов'язаних з історіями, які вона розповідає. Це гарантує, що ігри відображають різноманітні цінності, отримують легітимність, керують складними наративами та мають тривалий вплив. Розробники та фахівці з культурної спадщини повинні надавати пріоритет змістовній співпраці з спільнотами для створення ігор, які справді шанують та прославляють культурну спадщину.